Вітаю Вас, Гість

Робота практичного психолога

 Практичний психолог – 

Баньковська Людмила Анатоліївна

Психолог не дає конкретних
порад, не оцінює «правильно –

неправильно», «добре –  погано».

Психолог використовує свої

знання, навички, практичний

досвід, щоб допомогти Вам

побачити та усвідомити

причини своїх проблем

 

та шляхи їх вирішення.

РОЛЬ СІМ’Ї В УСПІШНІЙ АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКА

Початок навчання у школі - один з найбільш складних і відповідаль­них моментів у житті дітей.

Це не тільки нові умови життя й діяльності, це й нові контакти, нові відносини, нові обов'язки. Змінюється все життя дитини: усе підпорядко­вується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напруже­ний період у житті дитини, тому що навчання в школі висуває перед дити­ною цілу низку завдань, не пов'язаних з наявним досвідом. Першокласни­кові необхідно освоювати абсолютно невідомий вид діяльності. Для цього потрібна максимальна мобілізація інтелектуальних і фізичних сил.

У кожної дитини, яка вступила до школи, підвищується психічна напруженість. Це позначається і на фізичному здоров'ї дитини, і на її поведінці.

З початком навчання з'являється необхідність у досить тривалій неру­хомості, а це навантаження для дитини 6-7 років є найбільш стомливим.

Адаптація дитини до ніколи відбувається не відразу: це досить тривалий процес, пов'язаний із сильним напруженням усіх частин і систем організму. Успішність процесу адаптації багато в чому визначається станом здоров'я дитини.

Тривалість адаптації - близько 5-6 тижнів (до середини жовтня), най­більш складними є перший і четвертий тижні навчання.

Індикатором несприятливого перебігу процесу адаптації зазвичай є неадекватне поводження: занадто сильне збудження або, навпаки, млявість, необґрунтована агресивність або періоди депресії. Іншими сло­вами, якщо дитина поводиться інакше, не так, як звичайно, скаржиться на нездужання, поганий апетит, небажання йти до школи, це може бути пов'язане з дезадаптацією до навчального процесу.

Допомога сім’ї є одним з головних критеріїв до успішної адаптації першокласників. Родина - це те місце, де дитина має почуватися затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині — це любов батьків до своїх дітей.

Батьки по-різному розуміють і визначають любов до дитини. Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

- Я тисячу разів говорив тобі, що...

- Скільки разів треба повторювати...

- Про що ти тільки думаєш...

- Невже тобі важко запам'ятати не...

- Невже тобі незрозуміло, що...

- Ти такий самий (така сама), як і...

А тепер порівняйте, наскільки рідше звучать бажані висловлювання:

- Ти в мене найрозумніший.

- Ти в мене найкраща.

- Ти мене завжди правильно розумієш.

- Я нікому так не вірю, як тобі.

Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналі­тичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

Критерієм успішної адаптації до нових умов є на­самперед ступінь збереження психічного і фізично­го здоров'я. Тому важливо, щоб батьки стежили за дотриманням режиму дня школяра, основними еле­ментами якого є різні види розумової ї фізичної ді­яльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, раціональне харчування, повно­цінний сон та вільний час, призначений для задово­лення індивідуальних нахилів й інтересів.

Під час виконання домашніх завдань дитиною варто контролювати дотримання санітарних вимог.

Важливою якістю батьків є чутливість до ди­тини. Недостатньо бути постійно з дитиною, по­трібно сприймати її як рівноправного учасника спілкування.

Будьте уважними до дитини, чуйними та чутли­вими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв'язати її.

Щоб установити довірливі стосунки з ди­тиною та зберегти їх, потрібно:

  • не переривати дитину, не казати, що ви все зрозуміли, не відвертатися, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давати їй приводу тривожитись через те, що вона вас мало цікавить;
  • не ставити забагато запитань;
  • не примушувати дитину робити те, до чого вона не готова;
  • не примушувати дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена; не вигадувати для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу;
  • не виявляти підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розви­тку дитини чи деякого регресу;
  • не порівнювати дитину з іншими дітьми.

Пам'ятайте

  • Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.
  • Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
  • Якщо дитину висміюють - вона стане за­мкнутою.
  • Якщо дитина зростає у докорах - форму­ється почуття провини.
  • Якщо дитину підбадьорюють - вона почи­нає вірити в себе.
  • Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
  • Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою. Якщо дитина живе у безпеці - вона вчить­ся вірити людям.
  • Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
  • Якщо дитина живе у розумінні й доброзич­ливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Як позбутися від істерики та капризів

 

Каприз (фр. — примха, забаганка) — прагнення дитини, перш за все молодшого шкільного та дошкільного віку, домагатися чогось неможливого в даний момент, недосяжного або забороненого. Зазвичай капризи безпричинні, вони супроводжуються тупанням, криком, плачем, розкиданням предметів.

Чому виникає істерика?

  • Невміння справитися із емоціями;
  • Відчуття безсилля (злість);
  • Потребе в увазі.

З істерикою батьки найчастіше зустрічаються у молодшому віці: 1- 4,5 років. З 2 до 4 років дитина вчиться розуміти свої емоції, і часто під час істерики може не чути дорослих. Основний пік припадає на трирічну дитину. Після цього ж віку починає формуватися маніпуляція.

5 кроків, щоб зупинити істерику:

  1. Контроль власних емоцій, зберігання спокою.

Головна помилка:батьки самі впадають в стан істерики, оскільки не знають як реагувати та правильно себе поводити. Вони часто думають: «якщо я «пересилю» істерику дитини вона заспокоїться».

Правильно: привести свої емоції в стан рівноваги.

  1. Погашення каналу істерики.

Головна помилка: спроби вести виховні діалоги в момент істерики. Дитина не реагує та не усвідомлює значення слів дорослих.

Правильно: словесно заспокоїти дитину (все добре, я тебе розмію, я поряд…).

  1. Визначення причини істерики.

Головна помилка:повне ігнорування дитини під час істерики. Батьки думають, якщо будуть ігнорувати поведінку дитини, істерика пройде сама.

Правильно: ігнорувати слід істерику, та не її причини і не дитину. Якщо дітей ігнорувати в малому віці – це викликає недовіру. В подальшому дитина може не йти на контакт і не розповідати що з нею відбувається. Потрібно не вказувати дитині (заспокойся), а виясняти причину (що сталось, що тебе турбує…).

  1. Тактильний контак, заспокоєння.

Головна помилка: фізичне покарання (вдарити по дупі), жорстока дія на дитину (тягнути з магазину, чи дитячої площадки, трясти). Дорослі думають, якщо шльопнути як слід, дитина прийде до тями і заспокоїться.  Та це подіє лише в дорослому віці, адже стан істерики може виникнути через шоковий стан. Поводячи  себе таким чином, це може сприяти виникненню психологічного якоря (якщо під час істерики взяти дитину за зап’ястя і тягти,- то в нормальному стані, стані спокою, якщо брати дитину за руку може виникнути плач та істерика. Адже це причинно-наслідковий зв’язок. Щоб його зняти – слід перестати робити те, що його викликало. Таким чином він поступово зникне сам).

Правильно: м’який фізичний контакт, заспокійливі рухи (обійми, поглажування).

  1. Переключення уваги; вирішення проблеми.

Головна помилка: повна капітуляція перед дитиною і її істерикою (батьки відразу здаються і роблять все, що хоче дитина). Якщо істерика у дитини виникла через емоційну чи фізичну перевтому – вияснення причини буде нечітким (я не знаю…, не хочу).

Дорослі часто думають: коли дитина в істериці, то простіше дати їй те, що вона хоче, ніж пояснювати чому не можна. Та таким чином спонукається формування маніпуляції.

Правильно: переключити увагу дитини на щось інше. Вирішити проблему знайшовши взаємовигідне рішення.

Хороший спосіб впоратися з істериками – це їх профілактика. Позбутися їх зовсім – неможливо, адже це частина дорослішання кожної дитини, а от змінити щось у повсякденному житті, щоб їх було менше – слід. Варто також підмітити, що істерика може бути свідомою і несвідомою.

Свідома істерика (каприз) - для дітей старшого віку - спосіб домогтися бажаного. Дитина хоче отримати те, що дорослі їй не дають. Видно по очах, по дитині, що вона кричить, бо хоче, а не тому, що їй погано і вона не може не кричати. І хоч зовні дуже схоже, та це не істерика, а каприз. У таких випадках слід дати дитині зрозуміти, що дорослі на таку поведінку не поведуться. Якщо батьки не витримають і здадуться – маємо початок маніпуляційній поведінці.

Несвідома істерика (справжня) - дитина не може впоратися зі своїми емоціями (втомою, страхом, гнівом, втратою) і не контролює себе. Істерика розгорається. Видно по напруженню, по обличчю, рухах, що дитина не може впоратися сама. В обох випадках дитина може падати на підлогу, битися руками і ногами, кричати.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА УЧНЯМ:

Коли не подобається моя зовнішність?

Стати сильнішим і красивим можна. Подивись уважно на себе і оточуючий світ. Кожного дня ти бачиш себе в дзеркалі. Щось тобі подобається в своєму відображенні, а щось хотілось би змінити.

Багатьом підліткам може не подобатись їхнє обличчя, волосся, голос, фігура та ін. Досить рідко можна взагалі знайти людину, яка повністю задоволена своєю зовнішністю.

Тобі може бути незручно від своєї зовнішності, але, повір, оточуючі звертають на це набагато менше уваги, аніж ти думаєш. Зовнішність, проблема ваги, швидкий або повільний ріст - все це може стати серйозними випробуваннями в юнацькі роки. Але з часом більшість із цих проблем зникне. І багатьом доведеться змиритись з тим, що хтось може бути кращим. В твоїх силах вміти залишатися завжди самим собою і показати себе виграшно. Тому важливо в розумній мірі цікавитись своєю зовнішністю. Те що може не подобатись тобі, може подобатись іншим і викликати у них захоплення, а навіть і заздрість.

Нічого не заважає твоєму волоссю, обличчю, рукам і нігтям бути завжди чистими. Білі зуби, здорові, рожеві ясна зроблять твою посмішку більш привабливою. Правильне харчування і фізичні вправи допоможуть тобі слідкувати за вагою.

Крім того завжди можна підібрати фасон одягу і стильну зачіску, які зможуть підкреслити переваги твоєї зовнішності і приховати недоліки. Додай зусилля й фантазію і твоя зовнішність зможе вигідно змінитися.

Не забувай про те, що кіно і телепередачі, красиві жінки і «накачані чоловіки» - все це реклама. Саме вони - виробники і рекламодавці, що отримують великі прибутки втискають нас в певні рамки «краси». їм вигідно, щоб ми купували дорогу кос­метику для тіла і сиділи на «модних» дієтах. Перед тим як вийти на подіум чи з'явитись на обкладинці журналу над фотомоделлю чи моделлю працює ціла група візажистів, стилістів і косметологів. Далеко не всі виглядають як супермоделі.

Пам'ятай! Нікому не дозволяй втиснути себе в чиїсь рамки. Будь по своєму красивим!

Стань перед дзеркалом зараз і заглянь собі в очі. Чи симпатичні вони? Що ти в них побачив?

Веселі смішинки, чи смуток, чи ще щось, що не можна передати словами?

Згадай які очі у твоїх друзів, у однолітків? Чому одні очі тобі подобаються, вони тебе притягують, тобі хочеться познайомитись з цією людиною, а інші, навпаки, відштовхують. Буває й так, що хтось має красиве тіло, обличчя, а погляд - неприємний. Чи захочеться тобі з ним подружитись?

Крім того, подумай - більшість твоїх друзів мають прекрасні якості і ти навіть не думаєш про те, як вони виглядають. І ти також маєш чесноти, які здатні затьмарити будь-які фізичні недоліки - і реальні, і надумані.

Як удосконалити свою увагу

  1. Якщо ти неуважний, це означає, що твоя увага спрямована на щось інше. Визнач її об’єкт. Подолай суперника. Спрямуй силу уваги, куди слід.
  2. Увага є і умовою, і результатом твоєї діяльності.
  3. Якщо ти уважний – засвоїш матеріал, є концентрація уваги потребує твоїх свідомих дій.
  4. Готуй все необхідне до початку уроку. Твоя організованість сконцентрує твою увагу.
  5. Ти повинен ставити своїй увазі чіткі завдання: на що саме вона має бути спрямована.
  6. Оскільки при втомі керування увагою погіршується, для її відновлення потрібно вчасно відпочивати, займатися автотренінгом, використовувати спеціальні вправи.
  7. Використовуй здатність незвично привертати увагу. Уявляй звичайне як не звичай (наприклад, ти інопланетянин і сидиш на уроці землян).
  8. Під час виконання завдання час від часу запитуй себе: «Про що я думаю?».
  9. Якщо ти виявив, що твоя увага розсіюється, достатньо буває одного цього запитання. Якщо не допомогло – зміні положення тіла, або почитай вголос, підсилюючи чи зменшуючи силу звуку.

10.Зосередженню уваги допоможуть і прості запитання, які ти можеш ставити собі час від часу: «На яке запитання щойно відповідав однокласник?», «Яке запитання щойно поставив учитель?».

11.Якщо ти не зміг зосередитися на виконанні завдання – просто повтори його, можна вголос.

12.Структуруй матеріал конспекту, підручника (створюй таблиці, схеми тощо). Тоді обсяг уваги збільшується.

13.Намагайся набути максимальну кількість навчальних навичок, вони здійснюються без участі уваги. Вона потрібна тобі для нового, цікавого, важливого.

14.Перевіряйте з сусідом по парті роботи один одного, це сприяє розвитку уваги.

15.Щоб привернути свою увагу до матеріалу уроку, знаходь те, чим він пов'язаний з твоїм досвідом, інтересами.

16.Більше працюй з підручниками, оскільки це тренує увагу.

17.Не поспішай при зміні видів роботи. Зважай на те, що внаслідок неповного, незавершеного переключення уваги можуть виникати помилки.

18.Не намагайся робити багато справ одночасно, бо частий перехід від однієї діяльності до іншої зменшує увагу.

19.Враховуй, що ступень і обсяг уваги пов’язані зворотною залежністю – збільшення обсягу елементів, що сприймається, викликає зменшення уваги і навпаки. Тому важливий матеріал повторюй окремо.

20.Вигадай свій власний жест (по коліну плеснути, смикнути себе за вухо…). Коли твоя увага зменшується цей рух м’язів допоможе тобі відновити її концентрацію.

21.Знаходь чинники, які сприяють підсиленню твоєї уваги (легка музика при читанні, відповідне освітлення тощо).

22.Враховуй вплив природних чинників: в дощовий день концентрація уваги зменшується, а отже тобі потрібно приділити більше часу (повторень) для виконання завдань

Рекомендації психолога «Перед олімпіадою»

Перш ніж почати підготовку до олімпіади, варто обладнати місце для занять: забрати зайві речі, зручно розташувати потрібні підручники, посібники, зошити, папір, олівці і т.п. Психологи вважають, що добре ввести в такий інтер’єр для занять жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Не треба переклеювати заради цього шпалери або змінювати штори, досить якоїсь картинки в таких тонах, естампа, що зрештою можна зробити і самому, використовуючи, наприклад, техніку колажу.

Приступаючи до підготовки до олімпіади, корисно складати план.

Для початку добре визначити, хто ви – «сова» чи «жайворонок», і в залежності від цього максимально завантажити ранкові або, напроти, вечірні години.

Складаючи план на кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні буде вивчатися. Не взагалі: «Небагато позаймаюсь», а що саме сьогодні будете учити, які саме розділи якого предмета.

Звичайно, добре починати – поки не втомився, поки свіжа голова – з самого важкого, з того розділу, що гірший за все. Але буває і так, що знайомитися не хочеться, у голову нічого не йде. Коротше, «немає настрою». У такому випадку корисно почати, навпроти, з того, що знаєте краще, з того матеріалу, що вам найбільше цікавий і приємний. Можливо, поступово справа піде.

Обов’язково варто чергувати роботу і відпочинок, скажімо, 40 хв. занять, потім 10 хв. – перерва. Можна в цей час вимити посуд, полити квіти, зробити зарядку.

Готуючись до олімпіади, не треба прагнути до того, щоб прочитати і запам’ятати напам’ять весь підручник. Корисно повторювати матеріал з питань. Прочитавши питання, спочатку згадаєте й обов’язково коротко запишіть усе, що ви знаєте з цього питання, і лише потім перевірте себе за підручником. Особливу увагу зверніть на підзаголовки чи глави параграфа підручника, на правила і виділений текст. Перевірте правильність дат, основних фактів. Тільки після цього уважно, повільно прочитайте підручник, виділяючи головні думки, - це опорні пункті відповіді.

Наприкінці кожного дня підготовки варто перевірити, як ви засвоїли матеріал: знову коротко запишіть плани всіх питань, які були пророблені в цей день.

Як готувати домашні завдання

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе.

Умій володіти собою

1. Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм - постійна зайнятість.

2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.

Пам'ятай: кожна людина - така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.

5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм - джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.

6. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

7. Людина, має необмежені можливості сам