Вітаю Вас, Гість
Тут будет любая ваша информация...

Бережківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів


У житті все починається з малого:

З зернинки - хліб, з промінчика - зоря.

А від порога рідної школи –

Стежина самостійного життя.

 За переказами старожилів, становлення освіти у селі Бережки розпочалося в кінці ХІХ століття. Саме в цей період була збудована двоповерхова цегляна школа, яка, на жаль, була спалена.

До 1939 року навчання у Бережківській школі, як і по всій Західній Україні, проводилося польською мовою. Діти не сміли в школі навіть слова вимовити рідною українською мовою. Ситуація змінилась лише  після 17 вересня 1939 року, коли відбулося приєднання земель Західної України до Східної. П'ять учителів, на чолі з директором Станіславом Островським навчали дітей польською мовою. Сім'я директора проживала в приміщенні школи.

У 1939 році після зміни влади всі вчителі, крім директора, виїхали. У 1940 році Станіслав Островський разом із сім'єю був репресований. У цьому ж році в село приїхали дві молоді вчительки - Макаренко Надія Захарівна із Сумщини та Примаченко Галина Федорівна з Полтавщини (див. фото). Навчання стало чотирирічним, велося російською мовою.

Коли почалася війна, взимку 1941 року, школу було спалено і навчання в період війни не проводилося. Макаренко Надія пішла в партизани, де і загинула. Приймаченко Галина вже після війни виїхала з села. 

У післявоєнний період разом з відбудовою народного господарства відновилась і освіта на селі. З 1946 року діти здобували початкову освіту, навчаючись у сільських хатах. Сьомий клас закінчували в сусідніх Любиковичах Сарненського району. 

У 1951 році школа розмістилась в дерев"яному приміщенні церковної хати, яка була збудована у 1918 році. Саме в 1951 році приїхали в село вчителювати Потопальська Євгенія Миколаївна та Санососюк Ірина Степанівна, а ще через два роки у 1953 році до них прєдналась і Оксана Антонівна Михальчук. Молоді, вродливі, енергійні дівчата навчали дітей грамоти.

Наше поліське село Бережки стало рідним і близьким для них. Тут вони повиходили заміж, народили дітей. Тут пройшла їх молодість, творча праця.

Оксана Антонівна та Євгенія Миколаївна навчали дітей у початкових класах, а Ірина Степанівна - української мови та літератури учнів семирічної, пізніше восьмирічної, а згодом середньої школи. Школа була розміщена у приміщенні дерев'яного корпусу. Навчались у три зміни.

У 1964 році розпочав свою педагогічну діяльність у школі вчителем фізкультури Жмура Онисим Михайлович. Він був жвавим, активним, життєрадісним, завжди в русі і цього ж вчив учнів, які йому віддячували любов'ю. В цьому ж році прийшла в школу вчителем молодших класів Зич Ганна Іванівна, що закінчила свою трудову діяльність зі званням «Старший вчитель», якого була удостоєна за сумлінну і старанну працю. Очолював у цей час педагогічний колектив  Попенко Василь Павлович.

1965рік. Педагогічний колектив поновлюється молодими вчителями. Сіяти розумне, добре, вічне до Бережківської школи прийшли Бернацька Раїса Олексіївна, вчитель молодших класів, Серко Надія Олександрівна, вчитель хімії і біології, Лущик Корній Григорович, вчитель біології, бібліотекар, Терземан Іван Дмитрович – директор школи, його  дружина - Тетяна Юхимівна, вчитель російської мови та літератури, Бойко Михайло Никифорович,  вчитель фізики, доречі, він став першим місцевим педагогом у рідній школі,  вчитель російської мови - Кернична Лілія Тимофіївна.

Всі згадані вчителі  назавжди поєднали своє життя і творчу працю з долею підростаючого покоління с. Бережки, навчаючи їх добра і справедливості, чуйності й порядності, навчаючи їх жити й творити не лише з допомогою слова, а й власним життєвим прикладом.

1967рік.  У цьому році силами вчителів та учнів старших класів було завершено дві класні кімнати в новому приміщенні школи, де й розпочали навчання.

У 1987 році Бережківську восьмирічну школу було реорганізовано у середню.

Ішли роки, змінювалися директори та педагогічний склад школи. Нині у Бережківській школі навчається 193 учні, яких навчають та виховують 28 педагогів.