Хоч давно відлунав той останній прощальний дзвінок,

Та з найдальших доріг, залишивши сім’ю і роботу,

В рідну школу спішать без запізнень на перший урок

Її учні колишні в останню лютневу морозну суботу…

    На календарі 25 лютого – остання лютнева субота, а це означає, що школа традиційно відчиняє свої двері, запрошуючи на гостину тих, чиї дзвінкі голоси десятки років тому наповнювали життям альма-матер, тих, чиї перемоги і поразки були джерелом радості і розчарування вчителів, тих, у кому одразу були помітні креатив, позитив і комунікативність, у кого на обличчі написано лише одне: «СВОЇ», адже усі вони закінчили Бережківську школу.

     Цьогоріч на свято зустрічі з однокласниками завітали випускники 1967, 1977, 1997 та 2007 років. В єдиній музиці, з єдиним настроєм зібралися ті, для кого випускний вечір іще далеко, і ті, для кого він уже в минулому.

   Затамувавши подих, наші гості переглядали слайд-шоу «Старі фотографії», «Чим живе школа сьогодні». Приємні спогади з дитинства подарували перші вчителі та класні керівники ювілярів. Режим гарного настрою та яскравих посмішок підтримували теперішні школярі, які подарували глядацькій аудиторії мелодійні пісні, запальні танці та задушевне слово.

Дзвінкоголосий шкільний дзвінок запрошував не на урок, а на щиру розмову зрілих і одночасно по-дитячому розгублених людей, для яких рідна школа лишилася за далеким порогом юності.

    Хвилювання не оминуло нікого, та головне, що всі залишилися задоволеними і пообіцяли через 10 років знову прийти до нас у гості.